Марія Пилипівна і подумати не могла, що їй, що народилася на Другу світову, доведеться пережити ще одну війну наприкінці життя. У 80 років вона мріє дочекатися миру.

Війна – це дуже страшно. Коли бомбардують, це не передати. Ми у підвали ховалися, але там довго не просидиш. Їздили до іншого села, подалі від бомбардувань, але вони ніяк не закінчувалися, а додому треба було повертатися. Ось так і живемо.

Дуже страшно, коли стріляють. Нерви зірвані, боюся кожного шерхіту. У війну народилася і у війну помиратиму. Ніколи не думала, що до такого доживу.

Мені тільки Рінат Ахметов продуктами допомагав, це дуже хороша допомога була, дякую. Я одна живу, більше ні від кого нічого не отримувала.

Хочеться всю цю війну забути, дочекатися миру, щоб знати, що діти живуть у мирі, а тоді можна спокійно вмирати.