Я пенсіонерка. До війни життя було звичайним: займалась дачею, невеличким городом. Все було добре. 

Рано-вранці мені зателефонував син: "Мамо, війна!". Я готувалась і знала про це ще з 2014 року. У мене відтоді висіла сумка з речами на ручці біля виходу з квартири. З мене сміялись, а мені було не смішно. Я знала, що буде війна.

У нас були сильні бомбардування. Я приймала заспокійливу таблетку на ніч і спала повністю вдягнена, з документами, біля мене стояла торбинка з речами. Все літало, бахкало. Тут була така жахлива перестрілка, артобстріли. Все від цього тремтіло. Ми терпіли, а потім не витримали.

Зараз я ненадовго приїхала додому. Знайшла розбите вікно. 

Росіяни навіть не фашисти, вони гірші. Під час Другої світової війни моя мама перебували в окупації, казала, що фашисти не знищували села. Тоді був шанс вижити, а зараз його практично немає. Орки прийшли всіх знищували. Всі виїжджали. Покинули такі палаци, таке багатство і евакуювались. 

Ми виїхали досить пізно. Одного разу я вийшла - а на вулиці не було нікого. Я йшла, думала, що не залишилось нікого на планеті. Біля крамнички побачила двох людей. Виїхати мені допомогли знайомі. У нас була організована евакуація, були автобуси, але моя мама була дуже старенька, тому потрібно було їхати приватним транспортом. Нам давали гуманітарну допомогу. Все було налагоджено. 

На Полтавщині нас добре розмістили, організували нам харчування. Про нас піклуються. У нас там усе добре. Нам виплачують гроші ВПО. У нас нормальні скрізь люди.

Моя мама померла там, на Полтавщині. Вона вже була дуже літньою людиною, на неї війна дуже вплинула з точки зору психологічних моментів. Їй дуже хотілось додому, але тут було небезпечно. Я її там поховала. Там було все доступно. 

Нам пощастило, що окупантів до нас не пустили наші захисники. Тут були страшні бомбардування, вирви, все зламане, побите, але нас не окупували, дякувати Богу. Це було справжнє диво. 

Коли звільнили Харківщину, ми були щасливі. Моя мама щодня запитувала: "Як там з Перемогою?" Дуже тішить, що українці не мають жодного сумніву у тому, що ми переможемо.