Я проживаю в м.Чугуїв (5 доньок та малий онук).Коли почалася війна, ми всі були дома, я збиралась на роботу(кухар у військовій частині).

Труднощі були з харчуванням, все було зачінено. Звонили волонтерам, вони допомагали підгузками та їжою, родичі допомагали.

Саме важко було нам у погрібі жити з дитиною 2років, лякався, плакав.

Зараз проживаємо не всі разом, донька з дитиною окремо, зі мною проживає 4доньки, стали дуже знервовані.

Були приємні моменти, як сусіди допомагали, родичі, від яких не очікувала допомоги.

Зараз я без роботи, шукаю роботу,працювала кухарем у військовій частині.

Саме страшне для мене погріб і темнота.