Я навіть не знав нічого. Прийшов на роботу, а там кажуть, що війна. Спочатку був страх. Ми не розуміли, що буде, як буде, що робити – це було самим страшним. Потім я взяв себе в руки. Сам себе заспокоюю, бо розумію, що краще не буде, коли я впаду в стрес, апатію.

Слава Богу, гуманітарної катастрофи у нас не було. На жаль, у мене немає близьких, немає родини.

По моїх відчуттях, як так все пропливає, то нескоро війна закінчиться. На блокпостах повістки вручають, людей забирають на війну – то, мабуть, це припиниться нескоро.

У будь-якому разі майбутнє буде добрим, світлим після перемоги, але коли вона буде, ніхто не знає.