До обіду в нас у місті всі ходять, щось роблять, метушаться, а потім усе, життя завмирає.
Ми живемо на околиці, поруч з фільтрувальною станцією. Поки сюди не падають снаряди, сусідка може вийти й погуляти із синами.
Гуляють на вулиці, від будинку до блокпоста й назад. У нас немає дитячих майданчиків, як і вцілілих будівель. Іншу нашу сусідку вбило осколками.
Стріляють. А що робити? Я одна з небагатьох, хто залишився на цій вулиці. Є в мене домашні тварини, ми разом чекаємо миру. Але з кожним днем дедалі важче вірити, що він настане.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.