У Рубіжному я працював вчителем. Війна застала мене вдома. Мені зателефонувала мама і сказала, що почалася війна. Зранку я з дружиною почав складати речі, намагалися виїхати, але не виїхали. Вирішили почекати декілька днів. Сподівались, що цей жах швидко закінчиться. Місто постійно обстрілювали. Зараз Рубіжне зруйноване.

На початку березня я вивіз родину у Дніпро. Зараз ми з дружиною працюємо тут педагогами. Коли ходжу вулицями Дніпра, згадую рідне місто. Все одно у Дніпрі все чуже.

Що сталося з моїм будинком, я не знаю. Дуже чекаю на перемогу та повернення додому.