У перший день війни у нас щось страшне коїлося. Навіть не віриться. Шокувало те, що війна на вулиці, що розбите село, де я народилася. 

Німці не чіпали мого села, а «рускій мір» прийшов і розбив його.

Ми виїхали в перші дні, тоді було ще можливо виїхати, з цим складнощів не було. Мені потрібно було до лікарні, і приїхав онук та забрав мене. Ми того жаху, що зараз там коїться, не бачили.

Донька без роботи залишилася. Вона жила там із нами. А зараз і донька без роботи, і ми на орендованій квартирі. Ми всі разом, підтримуємо одне одного, і це найголовніше.

Я не бачу ні кінця ні краю цій війні. Хочеться скорішої перемоги.