Мені 55 років. До початку війни я мешкала в селі Верхній Токмак Запорізької області. У мене є чоловік, син, невістка і двоє внуків. Я працювала на фермі. Чоловік – військовий.
Після окупації села російські військові ходили по домівках, проводили обшуки, забирали чоловіків. Забрали мого хрещеника. До нас також приходили. Сина змусили роздягнутися, оглядали його.
Ми виїхали 12 квітня на своєму автомобілі. Тоді багато людей виїжджало, сформувалася колона. На блокпостах нас зупиняли, перевіряли. Зараз я мешкаю в Запоріжжі. Рідні роз’їхалися.
Вірю, що війна закінчиться нашою перемогою. Хочеться мирного неба. Щоб онуки були біля мене.
