Наталія Валентинівна розповідає, як її шокувало коли на початку березня в місті з’явилися незнайомі люди з автоматами та погрожували стерти все з лиця землі. З маленькою дитиною вона сиділа в холодному підвалі, а одного ранку зрозуміла, що потрібно виїжджати. Рідні підбадьорювали та заспокоювали один одного. Героїня надіється що все буде добре та вірить, що окуповані території будуть звільнені.