Одинадцятого квітня я переїхав з міста Пологи в Запоріжжя з дружиною, дитиною, мамою, татом і двома сестрами.

Я працював на заводі. 24 лютого був на роботі. Там дізнався про початок війни. З того дня завод не працює. Ми жили завдяки гуманітарній допомозі. Не вистачало лише дитячого харчування й підгузків. 

Третього березня російські військові окупували Пологи. Не було жодних комунікацій. Ми готували їсти на вогнищі. Рано лягали спати. 

Російські військові ходили по домівках і забирали речі. Щодня була стрілянина. Менша сестра дуже плакала. Взагалі було страшно за дівчат, тому ми виїхали. 

Мене шокує те, що окупанти зробили з нашим містом. Зараз у ньому все розбито. 

Було складно покидати рідний дім. Ми боялися перетинати російські блокпости. Коли під’їхали до нашого й почули рідну мову, відчули себе вільними. 

У Запоріжжі знайомі надали нам свою квартиру. Ми оплачуємо лише комунальні послуги. Я шукаю роботу. Планів на майбутнє поки що не будуємо.