Я живу біля Нікополя. До війни все було спокійно. А зараз у нас постійні обстріли. Але ми до них уже звикли. Нічого не можемо з цим зробити. Значить, доля наша така, що повинні ми це все пережити.

Спочатку не доходило до нас, що почалась війна. А потім стало ясно, що то все насправді. Найгірше, що російські війська воюють не з солдатами, а з нами. Покидьки якісь.

Дякуємо нашим військовим. Вони коли стріляють у відповідь, то росіяни замовкають.