Звістка про початок війни стала несподіванкою для Анастасії. Їхнє село окупували у перший тиждень війни, тому дівчина не вагаючись виїхала на підконтрольну Україні територію. 

Я дізналася про початок війни з новин. Спочатку я не повірила, подумала, що це все відбувається десь в Донецьку, але почався повномасштабний напад.

Ми виїхали у Запоріжжя.

Було важко розлучатися з рідними, які залишилися на окупованій території. Це найгірше – рідні десь далеко, я не можу до них приїхати.

В Запоріжжі живе моя тітка. Ми поїхали до неї, а мої батьки залишилися вдома. Але зараз вони також виїхали, тому що не хочуть жити на окупованій території. Знаю, що в тому селі, де ми жили, дуже багато російських солдат. Вони зараз мешкають в нашому будинку. Коли виїхали батьки, то вони одразу заселилися.

У нас була міцна родина, а після початку війни ми стали ще згуртованішими, стараємося триматися купи, всі разом. У мене інвалідність другої групи, зараз не працюю. Живу з рідними, житло є. Сподіваюся, що війна закінчиться якнайшвидше. Я думаю, що влітку ми повернемося додому, все буде добре.