З першого дня війни я була в Красногорівці. Почалися обстріли, не стало води та газу. Ракети прилітали до житлових будинків. Красногорівка перетворилася на руїни. Російські снайпери прицільно стріляли по людях. То був жах. Пересуватися містом було неможливо. 

Мені довелося ховати хлопчика, який мешкав по сусідству. Осколок від снаряда влучив йому в голову.

Снаряд прилетів у магазин, де я працювала. Після цього я виїхала із міста. За свої гроші найняла машину та виїхала. Мені допомогли вивезти моїх собак. Зараз дуже сумую за рідним містом. Дуже хочу, щоби закінчилася війна.