Я з Харкова. Працюю вчителькою початкових класів. 24 лютого, о четвертій годині ранку, почула вибухи. Потім зателефонувала знайома і сказала, що почалася війна. 

Російські літаки скидали бомби на місто. На час обстрілів я з рідними ходила в підвал. Моєму внукові одинадцять років. Він складно переживав ці події. Було жахливо бачити поруч розбиті будинки і зруйновані людські життя. 

Ми дуже вдячні волонтерам: тим, які розвозили їжу, і тим, які вивезли нас з міста. Було складно покидати домівку. На щастя, житло вціліло – нам є куди повертатися.

Війна розставила пріоритети. Ми зрозуміли, що нам потрібно хвилюватися одне за одного, допомагати одне одному. 

Я хочу, щоб війна закінчилася якомога швидше, і ми могли повернутися додому.