На півдні України спочатку люди виходили на мітинги, і їм якось вдавалось стримувати ворожу навалу, але згодом росіяни почали поводитись зухвало, забирати майно. Найгірше, що місцеві запроданці почали допомагати окупантам
Я мешканець Великої Олександрівки Херсонської області, зараз знаходжусь в Кривому Розі. Я виїхав, бо нас бомбили - залишатися не було сенсу.
До нас російські військові зайшли, по-моєму, 10 чи 11 березня. Що я можу сказати? Спочатку все було нормально, а тоді люди виходили, протестували в центрі.
Росіяни почали нагліти, почали усіх грабувати, забирати речі у людей, а потім взагалі знахабніли - то машини забирали. Коротше, все вигрібали у людей.
Люди стали виїжджати звідти, тому що наші ЗСУ попередили, щоб люди не залишалися, виїжджали. Бо коли наші захисники будуть вибивати окупантів звідти, то можуть постраждати мирні жителі.
Ми хотіли виїхати через міст, але нас не випустили - прийшлося виїжджати через Давидів Брід. Ми поки проїхали 12 кілометрів, було вісім блокпостів: на кожному посту переривали всі машини. Нас була колона із восьми машин, ми ледь виїхали. На останньому посту стояли ДНРівці - то взагалі нелюди були, але ми виїхали і приїхали в Кривий Ріг. Це був найближчий великий безпечний населений пункт, куди ми могли виїхати.
Поки ми вдома були, то були сильні обстріли. Центр розбомбили, пошту, магазини, школу, аптеки. Росіяни пограбували магазини, людям не було де купляти продукти. Виживали на тому, що залишалося вдома. Бомбили кожен день - окупанти самі з мінометів стріляли по мирних жителях, по домівках, якось так.
Шокувало найбільше, що були у нас такі особи, які співпрацювали з росіянами. Я не буду називати їхні прізвища: думаю, коли ми повернемося туди, то ними займуться в СБУ. Ми надіємося, що до весни це все закінчиться.
