Перший день війни для мене був жахливим. Почалися обстріли і стало зрозуміло, що сталося найстрашніше. Моя родина зіткнулась з нестачею води, їжі та медикаментів. Коли я евакуювався, то відчув на собі зухвале ставлення з боку росіян. 

Зараз я живу у Хмельницькому. Моя родина залишається у Маріуполі. Я з ними не спілкувався вже два роки через розбіжність поглядів. 

Своє майбутнє я бачу тільки в Україні, вільній та незалежній. Дуже хочеться, аби країна розвивалась та ставала ближчою до Європи.