Коли почалась війна, я була вдома і побачила, як падають ракети, - їх було шість. Була шокована. Росіяни обстрілювали село постійно. Мені доводилось бігати у підвал. Мій двір та город були у воронках. Коли "Гради" вщухали, я виходила на вулицю, аби приготувати їжу. Спала я з сусідами на одному дивані, щоб не було так страшно. 

Дев’ятого березня був масований обстріл, я не витримала та почала дізнаватись, чи хтось виїжджає з міста. Зять сусідів приїхав і швидко нас вивіз. Я встигла взяти лише документи й ліки. 

Моє село тримає оборону та не пускає росіян до Запоріжжя. Там все повністю зруйноване. Вбито багато людей. Одним снарядом накривало декількох людей. Сподіваюсь, що цей жах скоро закінчиться.