В окупації я ледь не загинула. У мене три сини. Росіяни до мене приходили і запитували, чи вони воюють. Не вірили, що сини не воюють. Над моїм сином знущались, п’ять годин стріляли йому під ноги. Окупанти змушували його рити собі яму, кидали йому хрест. Я думала, вже сина не побачу. 

У мій будинок прилетіла ракета. Житло склалось, як картковий будинок. 

Зараз я живу у сина. Мені не вистачає ліків, я дуже хворію. Сподіваюсь, що мені допоможуть. Виїжджати нікуди я не хочу. Чекаю миру та закінчення війни.