Ми жили в Пологівському районі з чоловіком і двома дорослими синами. Я працювала медичним працівником у селі, чоловік - трактористом.
Вранці ми включили телевізор і почули що почалася війна. В село зайшли росіяни з технікою, побули у нас десь тиждень, а потім поїхали. Згодом заново повернулися. Чоловік у мене воював в Афганістані. Він знає що таке війна. Дуже тяжко все це переносити, і ми виїхали.
Поки ми ще були дома, в селі не було світла, зв’язку, води. Ми не знали, як зв’язатися з рідними. Коли ми виїхали, то росіяни заселилися в наш дім. А потім все вивезли: сусіди сказали, що залишилися тільки меблі.
Найбільше шокувало ставлення росіян до нас. Те, що вони роблять з українцями, найбільше шокує. І продовжує шокувати.
Ми переїхали в місто, й тут нам допомагають різні гуманітарні проєкти. Ми ходили брали допомогу, плюс ми тут живемо разом із дітьми, так що нам легше. Прямо такої катастрофи немає. Тільки ж роботи немає.
Ми всі віримо, що в цьому році війна закінчиться.
