Я працював викладачем гуртка автомоделювання в Херсоні. У перший день війни йшов у лікарню, тоді ще не розумів, що почалася війна. Росіяни зайшли вже в область. Я прийшов додому, і моя дружина мені сказала, що почалася війна. На третій день почали літати літаки, і росіяни окупували Херсон. Я бачив військові колони. Я був проти захоплення міста, тому пішов на центральну площу міста на знак протесту. Тиждень ми з городянами намагалися вижити росіян із нашого міста. Вони нас розігнали автоматами й кийками. 

Потім у місті почали зникати люди. Мого знайомого з під'їзду двічі забирали на підвал. Потім його відправили на підконтрольну Україні територію.

Мого учня також забирали на підвал, але йому вдалося звідти втекти. Свого пораненого друга на собі він ніс добу, сподіваючись його врятувати. На жаль, друг помер. 

Ми з дружиною переїхали в приватний сектор, але обстріли почалися і там. Мою квартиру в Херсоні розбомбили, тому довелося виїхати з міста. Зараз я живу в Чорноморську, своє майбутнє бачу в Україні.