Лідію Опанасюк та її хворого лежачого чоловіка росіяни під час окупації вигнали з хати та змусили жити у підвалі сільського Будинку культури села Дмитрівка. Туди ж зігнали ще кілька людей. Літнє подружжя не мало жодних запасів. Перший тиждень Лідія ще могла бігати до своєї хати, де оселилися росіяни. Набрати хоч чогось їстівного. А потім не могла і цього.

Чоловік через пережитий стрес у тому підвалі втратив зір. Він часто кричав від болю, чим “заважав” окупантам. Росіяни кілька разів приходили, аби хворого розстріляти.

Муки подружжя тривали кілька тижнів, поки росіяни не пішли. Після звільнення села Лідія дізналася, що її онук, який захищав Маріуполь, потрапив у полон. Чоловік жінки не прожив і року після окупації.