Я жив в окупації. Обстріли були постійно — день і ніч. Здавалося, що тиша більше ніколи не настане. А потім сталося ще одне лихо. Після підриву Каховської ГЕС мій будинок затопило. Вода піднімалася швидко, залила все, що було всередині. Пам’ятаю, як собаки сиділи на даху десять діб, бо нікуди було діватися. 

Росіяни відібрали мою автівку. Погрожували розстрілом, якщо не віддам ключі. У місті постійно стріляли, вибухи лунали звідусіль. Я не міг навіть сховатися в підвалі, бо його затопило, там стояла вода.

Коли стало зовсім нестерпно, я виїхав з міста. Частина знайомих залишилася. 

Війна перекреслила все моє життя. Зараз я — безхатько. Усе, що будував роками, знищено. На старості я мріяв приймати у своєму будинку онуків, а тепер у мене немає нічого.

Тяжко згадувати минуле, але я все одно чекаю миру. Вірю, що настане день, коли ми всі зможемо повернутися додому.