У перший день війни в моїй голові не вкладалось, що почався такий жах. Найскладнішим для мене виявилось чути звук літака, бо я не знала, куди впадуть авіабомби. Я була шокована обстрілами з артилерії, бо снаряд міг прилетіти в мій будинок. 

Майже три місяці я просиділа під обстрілами. Після окупації до мого будинку заходили росіяни. Мені було дуже страшно чути їхні голоси. 

Росіяни застрелили мою собаку. Я вийшла з підвалу та побачила тіло домашнього улюбленця. Я ніколи окупантам цього не пробачу. 

Питну воду я брала у криниці, але це було дуже небезпечно. Мій сусід загинув під час походу за водою. 

Я виїхала до дітей на підконтрольну територію з перевізником. Мій чоловік та мати залишились в Маріуполі. Я дуже чекаю повернення додому.