Я проробила 44 роки і пішла на пенсію. Один з моїх синів давно помер, інший живе окремо. Коли була окупація, росіяни приходили його шукати. Видно, хтось на нас доніс.
Сумно, що нещодавно я втратила чоловіка.
Страшні речі відбуваються: не знаю, як з усім тим розібратися. Якби ще хоч хтось мені допомагав, то було б добре, а самій все це нелегко тягнути.
В майбутньому хотілося б бути разом з кимось із рідні, бо важко самій.
