Росіяни окупували село. Не стало води, світла й газу. Окупанти ходили по хатах, шукали наших військових. До останнього я не вірила в те, що відбувається. Вибухи наближались щодня. Я жила у пеклі, постійно перебувала вдома, бо моя свекруха була лежача. Коли сильно стріляли, я бігала у підвал. Часто у вікно бачила, як на село летять снаряди. Я постійно була одягнена, аби врятуватись щомиті. Воду набирала в колодязях, але то була технічна.

Хліба у мене не було. Деякий час випікала, але закінчились дріжджі. 

Росіяни прийшли до мене з обшуком. Мій син служив раніше в ЗСУ. Окупанти знайшли форму. Я дуже злякалась та виїхала. На той момент свекруха вже померла. Зараз я хочу лише миру. Сподіваюсь, що скоро він настане.