У перший день війни я їхала на роботу в інше місто. До рідної Мар’їнки більше не повернулась. Там почались сильні обстріли. Не працювали магазини. Не було води, світла та газу. Росіяни руйнували місто щодня снарядами, ракетами та бомбами. Багато людей загинуло. Вижити у цьому жаху було майже неможливо.
Я з онуком переїхала до Дніпропетровської області, бо тут працює моя донька. Але і тут нас застала війна. Після чергового обстрілу в квартирі вилетіли вікна.
Мар’їнки більше немає. Я дуже сумую за рідною домівкою. Мої рідні виїхали за кордон. Чекаю миру, аби з усіма зустрітись за святковим столом.
