Павло Дмитрович ненавидить росіян, адже вони вбивають мирне населення

Я народився і жив у Павлограді. Мені шістдесят чотири роки, я на пенсії ще й працюю. Син воює, адже війна йде. Хорошого нічого немає.

Звісно, я пам’ятаю перший день війни, як сьогодні. 24 лютого я був на роботі. Я працюю сторожем, і в той ранок сказали, що війна, що напали ці виродки - росіяни. На той час я був в Павлограді.

Через війну у нас абсолютно нічого зараз немає. Слава Богу, я сам шахтар, у мене пенсія нормальна, ще й працюю, тому всього хватає. Зараз я живу в Богуславі, курочок і качечок держу, маю свій город.

У 2019 році в мене була інтоксикація організму: у нирках перекрило канал, двадцять хвилин була зупинка серця. Потім, у 2020 році повторилося. 

Я б і завтра закінчив війну - усім вона вже обридла. Я цих кацапів не розумію. Якщо ти воїн, то йди й воюй, а вони розстрілюють мирне населення, дітей. Це ж не люди. Якби я міг, я б того путіна одним пальцем роздавив.