Я жителька села Бишкінь Сумської області. Чоловік помер. Маю сина. Він пішов добровольцем на війну. У мене було господарство, але восьмого березня окупанти розстріляли його. Вдалося вберегти двох корів, однак згодом я продала їх, щоб заплатити за операції. Після двох операцій мені неможна підіймати важкого. Не маю ні пенсії, ні зарплати. Залишилася без нічого: згоріли сараї, кухня, гараж. Собаки просили їсти, а нічого було дати. 

Про початок війни я дізналася з телебачення. У сина якраз був день народження. Він приїхав у гості. 26 лютого через міст йшли сотні одиниць російської техніки. Ми з сином побачили, як до нашого двору наближалося два окупанти. Тільки-но я спитала в сина, чи зачинив він хвіртку, як пролунала автоматна черга. 

Восьмого березня о другій годині ночі внаслідок обстрілів загорівся наш двоповерховий гараж і будинок. У кінці нашого городу є канава з водою. Ми носили звідти воду, щоб загасити пожежу, а над нашими головами літали кулі. 

Потім брали воду з каналізації. За годину загасили. Нам допомагав сусід. Вдалося врятувати лише корів. А вдень росіяни розстріляли моїх цесарок. Більших забрали, а менші так і валялися. І корів видоїли. Жили в будинку сусідів. Він пустував, бо сусіди перейшли до матері. Хочу, щоб швидше закінчилася війна.