На другий день війни росіяни заїхали колонами до мого села. Я тут була весь час, боялась вийти на вулицю. Не могла зрозуміти, як окупанти могли до нас прийти. Росіяни приходили до мене з обшуками, перевіряли телефони. Я не розуміла, що вони хочуть від мене та мого чоловіка.

Все це було якимось дикунством. Ми з чоловіком не витримали такого ставлення і виїхали.

П’ять діб діставались Запоріжжя. Росіяни пропускали машини малими групами. Доводилось займати чергу. В окупації залишились мій брат та мама. Брат доглядає моїх тварин. Я їм постійно телефоную. Зараз мама хворіє, росіяни завезли неякісні ліки. Хвилююсь за мамине здоров’я. Я сподіваюсь, що повернусь додому. Поки що моя хата ціла.