У мене був власний будинок, все було добре. З перших днів війни над селом літали ракети. Це було дуже страшно. Ніколи не забуду цей свист. Окупанти зайшли наприкінці лютого. Страшно було їх бачити на вулицях. Я була шокована, що вони так швидко зайшли. У магазинах не було продуктів, аптеки були зачинені. Це було дуже страшно.

Росіяни ходили по домівках з обшуками. До мене також приходили, я їх в будинок не пустила.

Стріляли постійно, тож часто я бігала у підвал. Потім все ж таки виїхала до Запоріжжя. Зі мною була лише одна сумка. Зараз я живу в квартирі, сплачую лише за комунальні послуги. Чекаю на перемогу. Хочу побачити рідних, які залишились в окупації.