Я живу сама, на пенсії. Після початку війни стало дуже тяжко. Нікуди не виїжджала, бо їхати нікуди, та й не хочу жити серед чужих людей. Чоловік давно помер, і тепер мені дуже самотньо.

Спочатку ще спускалась в укриття, коли чула обстріли, але з часом сил уже не стало. Росіяни продовжують знищувати село. 

Магазини в селі не працюють. Добре, що приходить гуманітарна допомога. Це мене рятує. 

Я дуже чекаю миру. Хочу, щоб настав спокій та нормальне тихе життя.