Перший день війни запам’ятався дуже гучним. До того в нас детонувало якесь приміщення зі зброєю, і було страшно. А 3 березня вночі до нас уже росіяни зайшли.

Ми місяць там пожили, і росіяни почали пропонувати співпрацю. Але ми не пішли на зраду. Зібрали речі та виїхали.

Найважче було пройти всі блокпости. На кожному росіяни повністю перевертали всі речі, щось шукали. Ще на той час ми більш-менш нормально проїхали, але було десь 25 блокпостів, і на кожному зупиняли, оглядали. Вони натякали, щоб ми поверталися. Казали, що Росія тут назавжди. Мовляв, куди ви їдете? Там також скоро буде Росія.

Не можу сказати, що ми в окупації голодували. А після того, як виїхали, десь через півтора-два місяці ми вже працювали на своїх роботах. За весь цей час багато рідних померло від стресу. Це важко, коли ти не можеш приїхати й допомогти.

Зараз усі дні стали однакові. Ми просто живемо, і все. Дякуємо всім благодійним фондам і добрим людям за підтримку і живемо.

Сподіваємося, що війна закінчиться найближчим часом. Бо вже проходить той настрій, що все буде добре.