Я жила в окупації. Після початку війни переживаю постійні обстріли. Мої діти та онуки виїхали. Води не було. Наші хлопці все організовували. Возили зі свердловини. Росіяни не випускали з села нікого. Впускали тільки тих, хто привозив товар. Я не могла нічого купити, бо не було грошей. Продукти у мене були. Світла та газу не було. Росіяни постійно ходили по селу.

Моя онука не могла вийти на вулицю, бо дуже боялась. 

Коли прийшли ЗСУ, я бачила, як окупанти тікають з села. Все село плакало від радості. Важко було, але я вижила. Зараз чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що більше не житиму в окупації.