В окупації я жила вісім місяців. Росіяни приходили до мене, погрожувати через те, що у чоловіка брат військовий. Погрожували спалити будівлю. Спати я не могла всі ці місяці. Вибухи були постійно. То було страшне. Виїхати ми не могли. Води та світла не було. Набирали воду у колодязі. Влітку з чоловіком почали їздити в Херсон за продуктами, бо в нас магазини були закриті. Після деокупації стало набагато легше жити. Зараз чекаю тільки на мир.