У перший день війни я була на роботі. Міська влада повідомила, що треба записуватись на евакуацію. Я не збиралась жити під російським прапором. Чекала, що ВСУ відіб’ють наступ. Але кожного дня окупанти наступали. Я залишалась до останнього, а у квітні виїхала. 

У своєму будинку я залишила все своє життя. Після окупації Кремінної росіяни пограбували мій будинок. Забрали все: меблі, побутову техніку, не залишили навіть фотографій. Я просила сусідку, об вона зайшла до мене додому та пошукала фотографії.

Сусідка потім мені сказала, що хата порожня, росіяни винесли все. 

Зараз я живу в Дніпрі, мій син служить в ЗСУ. Я дуже хочу, щоб він повернувся живим, та ми поїхали у рідну Кремінну.