Після того, як російські ракети знищили дім Жанни Василівни у Куп'янську, жінка з сім’єю була вимушена покинути окуповане місто

Вранці 24 лютого мені подзвонила подруга з Харкова і повідомила жахливу новину. Вона мені прокричала, що почалась війна, і їхнє місто бомблять.

Подруга просила пробачення за все і сильно плакала. Зпросоння я не могла нічого зрозуміти, але через хвилину почула вибухи у слухавку. Я зрозуміла, що це війна.

Всі події, які трапились після 24 лютого - це великий біль, сльози й розпач. Війна вбила мене морально, знищила мою душу.

Мене шокувала окупація мого улюбленого рідного Куп'янська в Харківській області. Було страшно бачити зруйновані міста і села, смерті дітей і старих, біль матерів. На жаль, росіяни зруйнували мій дім також. Воронки від ракет посеред двору та на городі ще довго будуть нагадувати про ті страшні події.

Мого двоюрідного брата в спину розстріляли росіяни з автомата, коли він їхав зі своєю дружиною.

Жити в окупації було дуже важко, адже моїм дітям і батькам бракувало їжі. Нам пощастило, що в нас був свій город і закрутки з минулого літа – це допомогло нам вижити. Проклята війна роз'єднала мене з батьками, адже ми були змушені виїхати з міста, а вони залишились там.

Найприємніший спогад за цей жахливий період - коли ЗСУ звільнили моє місто після довгих місяців окупації. Я плакала від радості, а моє серце знову ожило.        

Наразі я безробітна. До війни працювала бухгалтером, після її закінчення хочу допомагати самотнім людям.