Моє життя було дуже гарним, у мене все було. Почалась війна. Я не думала, що все так швидко зміниться. У перший день я була вдома, прокинулась від вибухів. В гостях була донька, яка навчалась в Харкові. Того ранку вона поїхала саме туди. В Харкові донька сиділа в укритті, а потім виїхала. 

У селі почались масовані обстріли. Стало дуже важко виживати, але я терпіла. Потім росіяни окупували село та прийшли до мене з обшуками. Я забрала сина та виїхала звідти. 

Зараз ми  живемо в Черкасах. Щодня я чекаю миру. Дуже хочу повернутись додому. Сподіваюсь, що Луганщину визволять.