Мені 44 роки. Я жила з рідними в місті Снігурівка Миколаївської області. 24 лютого, о п’ятій ранку, мені зателефонувала невістка і сказала, що почалася війна. Ми не повірили. Не думали, що до нас прийдуть росіяни, але про всяк випадок запаслися продуктами. 

Росіяни обстрілювали місто. Розбомбили військкомат з літаків. П’ятого березня зникло світло й вода. Газ був у балонах. 

19 березня в місто ввійшли окупанти. Ходили по дворах із перевірками. Питали, чому ми не виїхали. Дуже жорстоко поводилися, били людей.

Ми виїхали 24 березня. Для мене це був великий шок, бо я дуже домашня людина. Найстрашніше для мене – залишитися без будинку. Ми забрали з собою трьох собак. 

Я захворіла. Мабуть, від нервів. Зараз лікуюся в онколікарні Львова. Хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна. Хочу повернутися додому.