У перший день війни я пішла на роботу в школу. Мені зателефонував син-військовий і сказав, щоб я виїжджала. Я була у розпачі і не могла зрозуміти, що мені робити. Чула, що росіяни наступають з усіх боків та лунають вибухи. Коли все було зовсім близько, дорога з села була заблокована. Ми з мамою, сестрою та племінниками знайшли стежку та виїхали машиною. Приїхали до Лиману, а потім евакуювались потягом до Полтави. Мій племінник захищав країну на фронті, а потім загинув.

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і всі військові повернуться додому. Мені дуже хочеться миру. Це єдине, про що я думаю.