У перший день війни я спустилась в підвал. Чула обстріли та автоматні черги. Коли я піднялась на поверхню, побачила, що вулиці зруйновані. Я зрозуміла, що треба іти у бомбосховище, куди з сином і попрямували. 

Росіяни наступали на місто хвилями. Руйнували все на своєму шляху.

Я попросила сусіда вивезти нас з міста, але в нього була пошкоджена машина. Холодним зварюванням чоловіки заліпити бензобак, та ми виїхали з Маріуполя. 

Зараз я живу у Тернополі. Сподіваюсь тільки на завершення війни. Хочу бачити щасливими своїх дітей та онуків.