До війни я жила добре у власному будинку. Було затишно. Діти не боялись нічого. Після вторгнення селище окупували. Росіяни ходили скрізь, де хотіли. Мої діти були дуже налякані. 

Не було води, світла й газу. У мене було господарство, були запаси. Я з чоловіком їздила на рибалку, аби продати рибу. Грошей зовсім не було. Потім ми виїхали. 

Складно було в дорозі. Обстріли тривали. Росіяни нас перевіряли від Василівки до Запоріжжя. Проїзд був дуже дорогий. 

Зараз я живу на Черкащині. Тут живуть мої рідні. Дуже чекаю миру та закінчення війни.