До четвертого березня 2022 року я перебував на роботі. Маріуполь постійно обстрілювали з початку війни. Коли бої почались поряд з моїм відділком, ми з колегами переїхали до центру міста. Допомагали громадянам, продовжували службу. Займались евакуацією. Так ми пропрацювали два тижні, а потім росіяни заглушили радіозв’язок. З п’ятнадцятого березня ми припинили працювати. 

Я з родиною жив у підвалі. Росіяни влаштовували постійні рейди. Мене двічі затримували. Вели на розстріл, знущались, погрожували, роздягали. Я пережив все.

Другого травня мене заарештували та забрали документи. Мене примушували розбирати завали та прибирати сміття. Потім мені вдалося забрати документи та зникнути. 

В середині травня мені з родиною вдалося вийти до Бердянська. Звідти я виїхав до Запоріжжя. Потім мене перевели по службі у Дніпро. Зараз я тут живу й працюю. 

Я вірю в перемогу України та повернення кордонів 1991 року.