У перший день війни мій чоловік поїхав на заправку, аби заправити машину. Але ми так нікуди і не виїхали. В окупації прожили вісім місяців. Пережили потужні обстріли. Біля мого двору було шістнадцять прильотів. 

Росіяни поводили себе агресивно. Постійно перевіряли телефони.

Так як на нашій вулиці залишились тільки я з чоловіком, окупанти подумали, що мій чоловік корегувальник. Дві години нас допитували, я думала вже не відпустять. Але потім нам дали деякий час, аби ми виїхали. Телефони нам так і не віддали. З села я з чоловіком виходила пішки з білими пакетами на плечах. Потім дійшли до машини чоловіка та виїхали. 

Після визволення села, ми повернулись додому. Побачили жах у будинку. Росіяни коїли, все, що хотіли. Але я раділа тому, що в мене є дах над головою. Сподіваюсь зараз лише на перемогу. Після війни хочу зібрати вдома всіх рідних.