Через моє село їздили колони російської техніки. Я не розуміла, що коїться, бо не було інтернету та отримати будь-яку інформацію було неможливо. 

Мій чоловік записався до тероборони та повідомив, що росіяни будуть наступати саме на наше село. Я з іншими мешканцями пішла їх «зустрічати» з голими руками. Але того дня вони до нас не заїхали. Згодом все ж таки ми побачили росіян на наших вулицях. Вони ходили по будинках та грабували людей. Селище було повністю окуповане.

Я злякалась за дітей та сказала чоловіку, що треба виїжджати. Дорога було важкою, через кожні п’ятсот метрів стояли блокпости. Коли окупанти оглядали телефон мого сина, я думала, серце в п’яти піде. Все обійшлося - ми змогли доїхати до Полтави. 

Зараз живемо з надією на визволення селища та повернення додому. Україна переможе!