Ранком 24 лютого мій чоловік мав їхати у лікарню в Миколаїв. І тут дзвонить сестра і каже, що Миколаїв і Херсон бомблять. Ми сестру забрали до себе. Думали, що тут буде безпечніше, ніж у великому місті.
З нами було двоє малих дітей. Ми не знали, чим їх годувати. Постійно не вистачало їжі. Виживали завдяки запасам.
Лякало те, що росіяни викрадали все з покинутих будинків, заходили у хати. Транспорт позабирали майже весь, що був у людей.
Закінчиться війна, думаю, перемогою, але питання: як і коли це буде.
