Мені 45 років. Живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Маю чотирнадцятирічного сина. Виховую його сама.
13 березня минулого року росіяни бомбили сусідню вулицю. Було дуже страшно. Ми з сином виїжджали в Херсон, однак часто навідувалися в Снігурівку, бо тут залишилося багато родичів. Назовсім повернулися сьомого листопада, за три дні до визволення Снігурівки. Третього грудня з’явилося світло. Син навчається онлайн.
Дуже дякую волонтерам за допомогу. Ми і від Фонду Ріната Ахметова отримували продуктовий набір.
Хочеться, щоб цього року закінчилася війна. Мрію про щасливе майбутнє.
