Коли почалась війна, я була вдома. Почалась окупація. Росіяни багато разів водили мене на допити, бо мої сини – військові. На той момент синів в селі вже не було. Найбільше мене шокувало, що росіяни були здивовані, що у нас вивчають російську мову. Вони думали, що такого в країні немає. З боку окупантів було багато жорстокості. 

Обстріли були сильними. Не було води, світла та газу. Я садила город, щоб хоч чимось харчуватись. Думала, що все скоро закінчиться. 

Я взяла один рюкзак та виїхала з села. Не взяла з собою документи, щоб не забрали на блокпостах. Зараз живу в Харкові. Хочу лише миру. Планую повертатись додому, щоб не поневірятись.