«Росіяни обстрілювали нас із «Градів»

Мені 45 років. Я живу з рідними в Охтирці Сумської області. 24 лютого в місті був бій. Наступного ранку ми перейшли в бомбосховище, бо росіяни обстрілювали нас із Градів. Жили в ньому три місяці. Ходили додому, лише щоб помитися й випрати речі. Наш будинок частково постраждав. Ми боялися повертатися. Я досі оминаю райони міста, в яких є значні пошкодження, бо ходити тими вулицями дуже боляче.

Я захворіла через тиждень від початку війни. Донька зателефонувала волонтерам – ті привезли елементарні ліки. У магазинах майже не було продуктів. Термінали не працювали.

Два рази на тиждень волонтери привозили їжу до бомбосховища. Місцевий фермер організував роздачу молока. Хліб був завжди: місцеві жителі пекли і продавали.

Були фінансові труднощі, бо деякий час я не працювала. Зараз маю роботу. Психологічно важко, але ми з рідними підтримуємо одне одного. Також відволікає робота.

На початку війни моя донька виїхала в Польщу. Вона і нас кликала, але ми залишилися. Я б не покинула батька. Йому сімдесят років. Він живе в передмісті. Та й собак і котів ми б не повезли за кордон, а залишати їх шкода.

Хочеться, щоб війна швидше скінчилася. Мрію про щасливе майбутнє під мирним небом.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/