Історії, які ви нам довірили
Мені 56 років. Мешкаю в місті Охтирці Сумської області. Маю дружину й сина. Зранку 24 лютого я прокинувся від гуркоту. Поїхав на роботу, а потім – у справах у Харків. На виїзді з міста побачив величезний потік автомобілів. Коли повертався, назустріч рухалася наша військова техніка. Коли приїхав додому, почалися обстріли.
Ми мешкаємо у приватному секторі. Він не постраждав. Росіяни активно бомбили іншу частину міста.
Найбільше мене шокував бій під Охтиркою й авіаобстріли. Коли росіяни бомбили теплоелектростанцію, загинув мій товариш, який працював на ній.
Я хворію на цукровий діабет. Коли інсулін закінчувався, військові привезли мені його додому. Я дуже вдячний їм за це.
Обидві мої сестри та багато інших родичів мешкають в росії. Я перестав спілкуватися з ними.
Я маю свій магазин автозапчастин. Від початку війни забезпечував наших військових тими запчастинами, яких вони потребували. Хочу, щоб швидше закінчилася війна, а також – щоб син одружився і в мене з’явилися внуки.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
