Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Олег Клімцов

"Російські солдати почали стріляти по дверях"

переглядів: 32

55-річного Олега Клімцова російські військові розстріляли 28 березня 2022 року біля його будинку на вулиці Склозаводській у Бучі. Вранці того дня він із сусідом Василем Чеканом завантажили цистерну водою і сіли в автівку. Дружина Олега була в будинку, коли почула з вулиці Яблунської постріли. Стріляли з кулемета.

Російські солдати почали стріляти по дверях

«Я вискочила з будинку, а російські солдати почали стріляти по дверях. Довелося сховатися. Порахувала до десяти і знову вибігла. Побачила – біля машини хтось лежить обличчям додолу. Це був сусід. Тоді заглянула в автівку. Олег сидів спереду біля вікна. Куля влучила у серце… Того ж дня у нашому районі окупанти вбили 10 людей. А ще раніше, 4-5 березня, розстріляли племінника Олега, Андрія Дворнікова», – розповіла дружина Вікторія.

Олег Клімцов народився у Донецькій області. У перший клас уже пішов у Бучі на Київщині. У дитинстві любив проводити час на Черкащині, де жили його бабуся і дідусь. Здобув фах електрика.

Олег певний час був ув'язненим, а після звільнення мав проблеми з офіційним працевлаштуванням. Тож був різноробом, часто – на будівництві. Добре грав у футбол.

«Олег – моє перше кохання. Він на вісім років за мене старший. Коли був у тюрмі, я його чекала. Він був моєю опорою і підтримкою. Ми мали розподілені сімейні обов’язки: я готувала їсти, поралася вдома, а він заробляв гроші, купляв продукти, сплачував комунальні послуги. Олег дуже любив тварин. У нас жили шестеро котів. Перед повномасштабною війною взяли ще собаку. І Олег, і його племінник Андрій були дуже відчайдушними, енергійними і безстрашними. Мало говорили, але багато робили», – розповіла Вікторія.

Після початку повномасштабної війни Олег і Вікторія не виїжджали з Бучі – доглядали за лежачими рідними. Також Олег не хотів покидати тварин.

«Його ранок починався з того, що годував тварин. Також він допомагав людям, які залишилися: носив воду, діставав продукти. Одного разу приніс багато полуниці. Сказав, на випадок, як не буде що їсти. Я зварила варення. У нього завжди був план – навіть за найгірших умов.... За день до того, як його вбили, хлопці організували баню, і ми змогли ще помитися. Він тоді усміхався й казав мені, що для щастя так мало потрібно», – пригадала Вікторія.

В Олега Клімцова залишилися мама, дружина й інші рідні.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Буча 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення перший день війни Соцмережі окупація
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій